Фабула судового акта: Заявники, В. Котенко, Л. Кобилєва, Т. Русначенко, В. Кострицький, стверджували, що національні суди не змогли належним чином обґрунтувати свої рішення у справах Заявників, а також під час вирішення справ не врахували важливі аргументи Заявників, що були надані під час судового розгляду. ЄСПЛ об’єднав

Щодо заяви В. Котенка. Заявник звернувся до суду з позовом до ДВС про оскарження нарахованої заборгованості зі сплати аліментів та її стягнення. Зокрема, Заявник стверджував, що органи ДВС, здійснюючи розрахунки, неправильно встановили розмір його доходу. Згідно висновків експерта, дохід Заявника було визначено неправильно, у зв’язку з чим суму заборгованості по аліментах, нарахована ДВС, була завищеною. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Заявника, проте суд апеляційної інстанції скасував рішення, відзначивши, що відповідні розрахунки було здійснено на підставі офіційних податкових даних. Касаційну скаргу Заявника було відхилено.

Щодо заяви Л. Кобилєвої. Чоловіку Заявниці компанією-роботодавцем було надане в користування, а потім у власність, квартиру. Після розлучення Заявниця звернулася до суду, стверджуючи право власності на частину житла; у задоволенні позову було відмовлено. Заявниця оскаржила рішення в апеляції, стверджуючи, що суд під час вирішення її справи неправильно застосував положення законодавства за дією в часі. Проте, апеляційну і касаційну скарги Заявниці було відхилено як необґрунтовані.

Щодо заяви Т. Русначенко. Чоловік Заявниці отримав квартиру у будинку, будівництво якого фінансувалося його роботодавцем. Проте, компанію було визнано банкрутом, а будівельні роботи не завершено. Згодом було зібрано кошти для добудови будинку, а квартиру було передано іншій особі. Після смерті чоловіка Заявниця звернулася до суду з вимогою надати їй рівноцінне житло. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог, відзначаючи, що чоловік Заявниці не був стороною договору, з огляду на що вона не могла претендувати на житло. Заявниця оскаржила рішення до апеляційного суду, наголошуючи, що навіть якщо її чоловік не був стороною угоди, законодавство передбачало можливість укладання угод на користь вигодонабувача, а компанія незаконно привласнила собі право на житло. Апеляційний і касаційний суди відхилили скарги Заявниці як необґрунтовані.

Щодо заяви В. Кострицького. Бабуся Заявника, яка мала право на земельний пай, померла, не одержавши його. Заявник звернувся до суду з метою набуття права власності на пай, надавши докази наявності у його бабусі права на таку землю. Суд відмовив у задоволенні позову, стверджуючи, що Заявник не зміг довести, що його бабуся так і не отримала пай. Суди апеляційної і касаційної інстанції відхилили скарги Заявника.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує національні суди обґрунтовувати свої рішення.

У справі В. Котенка, суди не врахували, що Заявник не оскаржував правильність податкової інформації, натомість заперечував визначення розміру його доходу. Також, суд безпідставно, лише із загальним обґрунтуванням, відхилив експертний висновок, який підтверджував доводи Заявника. Вказаний недолік не було виправлено під час провадження у вищих інстанціях. З огляду на вказане, ключові доводи В. Котенка щодо його справи судами враховано не було.

У справі Л. Кобилєвої, суди в принципі не врахували твердження Заявниці про неправильне застосування законодавства, хоча вони стосувалися суті спору і мали серйозний вплив на розподіл тягаря доказування у справі, повинні були бути детально розглянуті.

У справі В. Кострицького ЄСПЛ звернув увагу на наступне. З одного боку, національні суди визнали труднощі, з якими зіткнувся Заявник при зборі доказів, які мають значення для справи, проте позовні вимоги було відхилено саме з підстав відсутності необхідних доказів. Суд у рішенні належним чином не пояснив, чому не зміг витребувати у влади необхідні для вирішення спору докази, у той час як Заявник на підтвердження своїх вимог надавав офіційні листи органів влади щодо наявності у бабуся Заявника права на пай. Таким чином, суди під час розгляду справи і ухвалення рішення не врахували доречних і важливих доводів Заявника.

З огляду на вказане, ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо усіх вищевказаних заяв.

Разом із цим, ЄСПЛ встановив, що у справі Т. Русначенко порушення Конвенції не відбулося, оскільки на думку суддів ЄСПЛ, рішення судів були вмотивованими і обґрунтованими, під час провадження доводи Заявниці було враховано.

Аналізуйте судовий акт:

«Бочан проти України» [ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2) [GC]), заява № 22251/08

«Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02

«Гарсія Руїз проти Іспанії» [ВП] (García Ruiz v. Spain [GC]), заява № 30544/96

«Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04

«Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.